Новини|

«Патронатна сім’я», «опіка», «дитячий будинок сімейного типу» – ці слова поступово перестають бути для нас просто поняттями і набувають реального значення. Особливо зараз, коли в Україні триває реформа інтернатних закладів і створення у громадах відповідних соціальних послуг для дітей та сімей з дітьми. А от новий соціальний тренд «індивідуальна мережа підтримки», що набуває поширення у світі, в Україні – маловідомий. Поки що.

– Індивідуальна мережа підтримки – поки що новий для України формат соціальної допомоги, – розповідає провідна експертка проекту «Розробка і впровадження регіонального плану стосовно збільшення обсягів надання послуг з догляду на сімейній основі (реформування інтернатних закладів) у Київській області» (проект «Громада для дитини») Раїса Кравченко, – Основні принципи його сформулював та започаткував канадський професор Майкл Бах, фахівець з питань підтриманого проживання осіб з інвалідністю. Але цей рух вже стає досить популярним і поширеним у країнах Європи. Спрямований він перш за все на підтримку дітей та людей із найскладнішими діагнозами. У чому головний принцип? Група волонтерів (від двох до восьми осіб) об’єднує свої зусилля для підвищення рівня якості життя однієї певної дитини чи дорослої людини. Навіть коли кожний учасник групи в змозі приділити підопічному мінімальну кількість часу щомісяця (скажімо, годину чи дві), загалом така мережа індивідуальної підтримки здатна значно підвищити рівень якості його життя. В залежності від уподобань та можливостей дитини з інвалідністю, хтось може підбирати і слухати разом з ним музику, хтось – читати дитині книжку, хтось – співати пісень чи виходити на прогулянку. Єдина умова: регулярність таких зустрічей із підопічним з боку волонтерів упродовж тривалого часу.

Раїса Кравченко (Громада для дитини) та Алла Верещак (Білоцерківський ДБІ) обговорюють перебіг реформування Білоцерківського ДБІ

Серед тих, хто безпосередньо зацікавлений у новому форматі соціальної допомоги дітям та людям з інвалідністю – фахівці та вихованці Білоцерківського дитячого будинку-інтернату (Білоцерківського ДБІ). Цей заклад – одна із 8 інтернатних установ Київщини, трансформація яких відбувається в рамках реформи деінституалізації  і впроваджується за рекомендаціями проекту «Модернізація системи соціальної підтримки населення України» спільно з Міністерством соціальної політики України та Київською обласною державною адміністрацією за підтримки Світового банку.

– Згідно з планом трансформації, на базі Білоцерківського ДБІ передбачається створення Київського обласного сервісного комплексу для дітей та молоді з інвалідністю. Тому формування індивідуальних мереж підтримки вихованців із важкими формами інвалідності сьогодні – одна із головних задач закладу – пояснює директорка Білоцерківського ДБІ Алла Верещак. – Як правило, до нас приїздили (і приїздять) підприємці, представники різних громадських організацій, державних закладів і установ, просто небайдужі люди. Дізнаються про певні потреби і надають благодійну допомогу усьому закладові. Згодом, після загального знайомства, люди починають орієнтуватися на певну категорію наших вихованців. Адже серед них – і діти (віком від 4 до 18 років), і молодь від 18 до 35 років, для якої нещодавно ми відкрили відділення підтриманого проживання. Є ще відділення паліативного догляду на 40 осіб. Хтось із волонтерів приїздить і дає майстер-класи з малювання, хтось – майстер-класи з виготовлення виробів із бісеру. Є люди, які з дітьми влаштовують читання літературних творів чи, наприклад, Біблії. Але треба розуміти: здебільшого відвідувачі приїздять до тих наших вихованців, які можуть розмовляти, співати, займаються танцями чи грають у футбол.

На жаль, наших вихованців із найважчими формами інвалідності чи дітей і молодих людей, які перебувають у відділенні паліативного догляду, відвідують значно рідше. І здебільшого це їхні рідні чи знайомі. Саме тому зараз ми проводимо роз’яснювальну роботу, переорієнтовуємо людей, які прагнуть надати допомогу, на увагу кожній конкретній дитині,  пропонуємо їм об’єднуватися та створювати індивідуальні мережі підтримки.

Якщо говорити про досвід соціальної підтримки дітей, людей із важкими формами інвалідності в інших країнах, – продовжує Алла Георгіївна, – ситуація у кожній із них має свою специфіку. Наприклад, у Німеччині немає закладів, де виховуються діти з інвалідністю. Там інтереси таких дітей представляють їхні батьки чи опікуни. Саме на їхній розсуд залишається питання залучення дітей, молоді з інвалідністю до життя громади. А дорослі з інвалідністю, котрі потребують стороннього догляду, проживають самостійно, з підтримкою соціальних служб або у малих групових будинках. Але ось що цікаво: коли йдеться про дітей чи дорослих людей з інвалідністю, у Німеччині на чільне місце поставили принцип «Людина повинна почуватися щасливою». І, можливо, про це пам’ятати варто і нам, коли ми реформуємо інтернатні заклади. Для того, щоб дітей та молодих людей із важкими формами інвалідності, які потребують паліативного догляду, усе ж таки не залишати поза межами громади, індивідуальні мережі підтримки будуть потрібні.

Якщо у вас є бажання долучитися до участі у такій мережі – можете звертатися до фахівців Білоцерківського ДБІ, зрештою, до будь-якого з інтернатних закладів у вашому місті, селищі чи селі: повірте, його фахівці, а головне – вихованці, із радістю вас зустрінуть. Добровільних помічників і проконсультують щодо особливостей спілкування із дітьми з інвалідністю, і за необхідності нададуть будь-яку практичну допомогу. Просто пам’ятайте: кожна дитина з інтернату, особливо дитина з важкими формами інвалідності, завжди чекала і чекає на людину, якій вона буде небайдужа.

Поділитись:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Close Search Window